Володимир Вакарчук з міста Рені – колишній прикордонник Ізмаїльського прикордонного загону, який залишається небайдужим до своєї країни та висловлює актуальні та важливі теми сучасності нашої держави у своїй повісті «Не брат». Про себе, свої погляди, творчість та мрію видати книгу Володимир розповів для видання «Одеське життя», передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Колишній прикордонник обмежений у пересуванні вже одинадцять років. Дванадцять років він прослужив в Ізмаїльському прикордонному загоні – до 2011-го. Слід зазначити, що мова йде про той самий загін, один із прикордонників якого під час служби на острові Зміїний промовив відому усім фразу, вказавши напрямок російському військовому кораблю.

Володимир Вакарчук має свою громадянську позицію та зацікавлений у майбутньому Батьківщини, і навіть звертався чотири роки тому до Президента України Володимира Зеленського, запропонувавши спосіб подолання корупції в країні. Над написанням повісті «Не брат» Володимир замислився ще у 2014 році після того, як росія розпочала свою збройну агресію, захопила Крим й вторглася на українські території. Однак, не маючи досвіду у письменництві, така ідея здалася йому непосильною. Проте після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він все ж таки вирішив сісти за написання цієї книги.

«Я дуже хочу, щоб ми, українці як нація, нарешті подорослішали і зрозуміли прості, але водночас важливі речі, а саме: сильна та дійсно Незалежна Україна НІКОМУ у світі, крім нас, українців, не потрібна! При зручній нагоді швидко знайдуться ті, хто захоче розпаювати нашу землю, відірвавши для себе ласий шматочок. Ми, українці, нарешті повинні зрозуміти: якщо ми хочемо зберегтися як нація, живучи у своїй Державі, на своїй Землі, на своїх коренях, і не зникнути на теренах історії, маємо навчитися жити своїм розумом, незалежно від того, до якої національності, віросповідання чи партійності належить той, чи інший громадянин України! Ми всі — одна сім’я, а Україна — наш дім, наша Батьківщина», – каже Володимир.

Події повісті «Не брат» розгортаються на території України, росії й частково в Туреччині — після перемоги українського народу над росією. Головними героями, як розповів автор, керує жага справедливості, а наповнюють їх такі почуття, як любов і співчуття, гордість і впевненість. Хоча, зазначає Володимир, його більше цікавлять почуття, які виникнуть у читачів.

Написання тексту зайняло в автора-початківця близько двох років, адже кожен його день наповнений реабілітаційними процедурами та справами, тож на творчість міг приділяти лише одну-дві години на день:

«Бували дні, коли взагалі нічого не писав, і для мене великим здобутком було, якщо за день вдавалося написати одну сторінку. А найскладнішим було «розтікатись мислю по древу» — цього я не вмію, тому мій твір за обсягом не такий великий», – розповів автор повісті.

Текст повісті на близько 80% написаний українською мовою, наразі над ним працює філолог, яка погодилася його вичитати та відредагувати. Далі Володимир планує шукати спонсорів, які готові профінансувати випуск книги, а також видавництво, яке це здійснить. Проте найскладнішим етапом для автора є поширення своєї творчості, адже він має на меті розповсюдити книгу на всю Україну.

Володимир Вакарчук зізнається, що переконаний в актуальності своєї розповіді, а також вважає, що вона має великі шанси на екранізацію. Автор вірить, що його майбутня книга нестиме місію, яку їй ще належить виконати.

Також колишній прикордонник висловився щодо необхідності підтримки та забезпечення владою українських захисників та постраждалих внаслідок війни українців:

«Пораненим воїнам ЗСУ давати поради я не можу, бо сам собі їх ще не дав. Але з повною впевненістю можу їм сказати: як би не було важко, не варто падати духом і опускати руки. А ось нашій владі я готовий дати пораду: ви зобов’язані забезпечити всіх воїнів – і поранених, і вцілілих, а також усіх громадян, які постраждали у цій війні, усім необхідним і побудувати справді СИЛЬНУ та НЕЗАЛЕЖНУ Україну, з гідним проживанням у ній її громадян. Інакше громадяни України вас не зрозуміють».

Фото – «Одеське життя»

Підготувала Амєлія МИЙНОВА

Джерело: «Юг.Today»